Історія цього монастиря досить довга.
Забудова храму розпочалась ще у минулому році після Різдвяних свят. Настоятель дуже довго шукав територію на якій міг би бути знову монастир. Та все ж таки, він знайшов це місце, і як виявилося там раніше був монастир, але з часом він занепав, і до нього ніхто не їздив.
На разі там залишилась лише цегла від тої забудови що була. В хорошому стані є церква, біля якої є джерело, де з'явилась Матінка Божа, так розказують місцеві жителі, які ходили на Богуслужіння до храму. І відтоді вода з того джерела є цілюща. Аква має силу зцілювати і від якої не захворієш, коли б ти її не пив, при будь якій погоді.
Вперше я туди приїхала минулого року перед Пасхою, а саме на Богуслужіння наніч, мушу признатись, як на перший раз, для мене було все цікаво, що?, як?, коли?, звідки?. Адже на ніч я ходила лише до церкви що на Сихові. Звичайно, я знала що і за чим іде, але нове місце, новий храм, відчуття не такі зовсім. В церкві дуже незвичайна енергетика, люди дуже привітні і спокійні, навкруги пустоста, і де - не - де видніються хати. Можна сказати, що монастир побудований на хуторі. Це є 85 км за Львовом. Їхати як на Рудки, а далі через стежку, по якій виїжджаєш на село Малі Білина, проїхавши дальше, можна попасти на Великі Білина, пізніше потрібно їхати через невеличкий ліс, з якого видніється купол монастиря. Дорога важка і подекуди не дуже добра. Але добратись можна, що легковою машиною, що грузовою.
Ось так виглядає цей монастир. Він ще не до кінця збудований, адже настоятель храму, багато чого хоче ще зробити. Ми всі добре знаємо як освячується вода, перед тим, як ми її наберемо в баночку і занесемо додому. Але не кожен може бачити як священник свічками і хрестом благословить цю воду. Знаю по собі, як я була мала, мені все було цікаво. Я хотіла бачити все що робиться перед велики дядьками і тітками які стояли впереді мене. Як це священник благословляє ту воду, яку потім я пила і віповідала на "Христос Хрещається" - "В річці Йордані"
Як це все відбувалось, дивіться фоторепортаж...

Після посвяти води, настоятель храму, "обливає" всіх людей водою. І що найголовніше, що до того, всі люди так змерзли в ноги, що вже не могли стояти. Але як тільки отець облив людей, не пройшло й хвилини, як тіло зразу загрілось. О це - чудо! Це не забутнє відчуття, я обов'язково поїду туди ще раз.




















